Вандрувати, -ру́ю, -єш, гл. = мандрувати.
Гарликати, -каю, -єш, гл. Плохо пѣть.
Зрадливо нар. По-измѣннически. Мессап, забігши збоку, зрадливо, зо всього наскоку, пустив в Енея камінцем.
Неправдивість, -вости, ж.
1) Лживость.
2) Сомнительность происхожденія, поддѣльность.
Оглядати, -да́ю, -єш, сов. в. огля́діти, -джу, -диш, гл.
1) Осматривать, осмотрѣть. Вийди, матінко, огляди, що тобі бояре привезли. Козаків піджидає, козаків оглядає.
2) Созерцать, видѣть. Сподоби в небі лицем к лицу Бога оглядати. Одного ранку, бодай такого ніхто не оглядав, сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути.
Покликувати, -кую, -єш, гл. = покликати. Голосно ми на свою браттю хуторян покликаємо.
Пукатий, -а, -е. 1) Выпуклый. Цуката бочка.
2) Раздувшійся, толстый. Пуката жаба.
Соб! меж. Восклицаніе, которымъ погоняютъ воловъ налѣво; употребляется также въ смыслѣ нарѣчія и значитъ: налѣво. Їдьте, сердечко, навпрямець, а там живе Андрій Швець: а там — круто соб — живе Кулина Вакуленкова.
Спотання нар. Исподтишка, тайкомъ. Підбіг та так спотання, мовчки луснув по голові.
Хрякати, -каю, -єш, гл. Харкать. Кит-риба як хрякнув, — увесь світ стрепенувся.
