Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жовтий

Жо́втий, -а, -е. Желтый. Ходім, сестро, степами, розсіємось цвітами! Ой ти будеш жовтий цвіт, а я буду синій цвіт. Чуб. V. 201. Посадили Морозенка на жовтім пісочку. Мет. 75. Жовтиє воски Богу на свічку. Чуб. ІІІ. 39. Тогді орли налітали, з лобу очі висмикали, тогді ще й дрібна птиця налітала, коло жовтої кості тіло оббірала. Мет. 12. Голови старих жидівок і жидів з страшенними худими жовтими обличчами. Левиц. І. 90. І вже мені не подоба по рілях спотикати, жовтих чобіт каляти. Мак. (1849). 83. Висока малодиця в жовтім очіпку. Левиц. І. 100. жовта акація. Раст. Caragana arborescens L. ЗЮЗО. І. 115. жовтий буркун. Раст. Melilotus officinalis Lam. ЗЮЗО. І. 128. жо́вті гле́чики. Раст. Водяные кувшинчики, Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. I. 129. жо́вті зозу́льки, — зязю́льки, Раст. Cyprypedium Calceolus L. ЗЮЗО. І. 120. жо́вта лілія. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. жо́вта лобод́а. Раст. Atriplex gortensis L. ЗЮЗО. І. 113. жовтий хробуст. Раст. Осотъ желтый, Cirsium oleraceum Scop. ЗЮЗО. I. 118. жо́втий чи́стик. Раст. Чистотѣлъ. Chelidonium majus L. ЗЮЗО. I. 116. Ум. жовте́нький, жовте́сенький.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 488.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖОВТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖОВТИЙ"
Відзимки, -ків, м. мн. Исходъ зимы, время послѣ зимы, когда еще возвращаются зимнія явленія. Берд. и Житом. у.
Зая́трити, -рю, -риш, гл. 1) Растравить (рану). 2) Раздражать, разсердить.
Катюжний, -а, -е. Принадлежащій катюзі. Не ти, розбійнику, а тілько катюжні руки твої. Кв. II. 206.
Ли́вень, -вня, м. Ливень, проливной дождь. Рече — і дощ, і ливень з неба ллється. К. Іов. 82.
Опруг, -га, м. 1) Кругъ. Шух. І. 278. 2) = упруг. З ранку до снідання опруг, до обід другий, до полудня третій, до вечора — четвертий. Конст. у.
Причина, -ни, ж. 1) Причина. Було б чути се, що земля ходить. — З якої причини? Земля не віз. Ком. І. 24. Хто був причиною розстання мого, щоб мій ввесь смуток упав на нього. Чуб. V. 358. я ж не причиною, що болить, — не виноватъ же. я, что болитъ. Зміев. у. 2) Вина. Не можу я. пане, на инших казати, бо моя причина, — буде Бог карати. Чуб. V. 344. 3) Несчастіе, бѣда. Сталась йому причина: сіль головку розбила. Рудч. Чп. 168. Плаче, плаче сиротина по моїй причині. Мет. 463. Я з того не винен, що така причина впала. КС. 1883. III. 671. 4) Падучая болѣзнь. Причина його б'є. Щоб тебе причина кинула. Її й не сватають, бо на їй причина буває. Черниг. у. 5) Помѣшательство, порча. Ото ж моя дівчинонька, що сонна блудила: отаку то їй причину ворожка зробила. Шевч. 30. Ум. причинка. Мет. 191. Причинонька. Чуб. V. 584.
Рдитися, -джуся, -дишся, гл. О животныхъ: горячиться. Жеребець серед кобил рдиться. Лохв. у.
Різнути, -ну, -неш, гл. 1) Cм. різати. 2) Ударить, хватить. Узяв дручок та як різне його по голові, що трохи очі не повилазили. Рудч. Ск. І. 68.
Уґабнути, -ну, -неш, гл. Стибрить. Ян рибалка уґабне у свого товариства риби — вона йому не буде ловиться. Ном. № 12768.
Утримати, -ся. Cм. утримувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖОВТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.