Вугроватий, -а, -е. Угреватый, имѣющій угри на лицѣ.
Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Засли́нити, -ся. Cм. засли́нювати, -ся.
Знічев'я нар. = знечев'я.
Нао́паш, нао́пашки и нао́пашку, нар. Въ накидку. Драночка на йому і наопаш латана свитина. Хоч в ряднині, аби наопашки (о шляхетской спѣси). Узяв кожух наопашки, пішов в корчму пити. Ой чи се ж той Микита, що наопашку свита.
Поперекрикувати, -кую, -єш, гл. Тоже, что и перекричати, но многихъ.
Почимчикувати, -ку́ю, -єш, гл. Пойти быстро. Почимчикував майданом. І отто зараз кудись почимчикував.
Руковини, -вин, ж. мн. = заручини.
Хрипкий, -а, -е. Хриплый. Хрипкий голос. Ум. хрипке́нький.
Шнурування, -ня, с. Веревки, которыми увязанъ возъ съ поклажей. Ой беріть з возів, беріть шнурування.
