Анта́м, нар. Вонъ тамъ.
Грабарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься земляными работами.
Допина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. допну́тися и доп'ясти́ся, -пну́ся, -не́шся, гл. 1) Дотягиваться, дотянуться до чего-либо. Пнеться, пнеться та й допнулось ручкою до квітки. 2) Домогаться, добиваться, добиться. Попоп'явшись добренько, свого можна таки доп'ястись.
Дошкандиба́тися, -ба́юся, -єшся, гл. Доходить, хромая, до извѣстнаго времени, до какого либо случая.
Ло́жка, -ки, ж. Ложка. Коли мед, то й ложкою. Його і в ложці не піймаєш. (Очень увертливъ). Приміг би, — в ложці води утопив. (Такъ сильно ненавидить). Ум. ложечка. Я твоїй матінці не вгожу: помию лавочки — не біло, помию ложечки — не чисто.
Наверну́ти, -ся. Cм. навертати, -ся.
Обсудливий, -а, -е. Сплетничающій, любящій сплетни.
Помокріти, -рію, -єш, гл. Сдѣлаться мокрымъ.
Просвіток, -тку, м.
1) Просвѣтъ; проблескъ; бликъ.
2) Отрада, душевный покой; свобода. просвітку за ним нема. Нѣтъ житья, покоя за нимъ. просвітку не дає. Докучаетъ, преслѣдуетъ неотступно. По вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Розмиритися, -рюся, -ришся, гл. Разсориться.
