Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

громушина

Грому́шина, -ни, ж. Почва, усѣянная мелкими камешками. Подольск. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 330.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРОМУШИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРОМУШИНА"
Безправний, -а, -е. Беззаконный. Ном. № 8283.
Вічистий, -а, -е. Вѣчный; долговѣчный. Вх. Лем. 399.
Давну́ти, -ну́, -неш, гл. см. Давити. Желех.
Загрюзи́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. Увязнуть въ грязи. Треба їм десь через дуже калну балку їхати, — вони й загрюзились. Мнж. 121.
Зау́хати, -хаю, -єш, гл. Закричать: ух!
Знамірнтися Cм. знамірятися.
Нороцовий, норцови́й, -а, -е. Испорченное вм. марцовий, мартовскій. ЗОЮР. І. 203. Мет. 378.
Орешт, -ту, м. = арешт 1.
Пропхнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = пропхатися. Котл. Од. 489.
Тасувати, -су́ю, -єш, гл. 1) Тащить. Вода так її в прірву й тасує. Харьк. у. 2) Колотить. Києм тасував він смерть суху, безносу. Мкр. Н. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРОМУШИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.