Альки́р, -ру, м. Отдѣленная перегородкой отъ большой світлиці комнатка, служащая спальней и дѣтской. Чуб. VII. 382. Ум. Альки́рик. Ми сидимо в світлиці, а він і притаївсь у алькирику.

Бичечок, -чка, м. Ум. отъ бичок. У тебе дві корови телилося, два бичечки родилося. Чуб. Запряжи бичечки. Грин. II. 69.

Ворожбитівна, -ни, ж. Дочь колдуна.

Каляння, -ня, с. Маранье, пачканье.

Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Н. п. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203. 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. Шух. І. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Н. п. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.

Княжа, -жати, с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. І. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.

Підсубійник, -ка, м. Подливная мельница. Левч. 70.

Приросити, -шу́, си́ш, гл. Слегка побрызгать. Дощ приросив землю. Черк. у.

Талановитий, -а, -е. Даровитый, способный, талантливый.

Цупко нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п'яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. Н. Вол. у. Цупко стало у нас за ліс. Камен. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.