Вивітрювати, -рюю, -єш, сов. в. вивітрити, -рю, -риш, гл. Вывѣтривать, вывѣтрить; переносно: искоренять, искоренить, уничтожать, уничтожить. Така вже запорозька натура: ні літа її не вивітрять, ні під сивим волосом не сховається.
2) Только сов. в. Отколотить. Батько взяв хлопця за руку та. добре його нагаєм вивітрив.
Гу́стрик, -ка, м. Кукишъ.
Досуши́ти, -ся. Cм. досушувати, -ся.
Лу́пкати, -каю, -єш, гл. 1) Сгинаться на тонкомъ мѣстѣ (о косѣ). 2) Хлопать. Лупкати бичем.
Норичуватий, -а, -е. Вольной фистулой.
Пирій, -рію́, м. Раст. = перій.
Повихрещувати, -щую, -єш, гл. Выкрестить (многихъ).
Роз'їсти, -ся. Cм. розїдати, -ся.
Скота, -ти, ж. Логово, нора звѣриная, берлога, яма. Лисича скота. Я (вовк) скоту вирию в кущах. Гадюки під Чесного Хреста умісто збіраються у свої скоти.
Ськання, -ня, с. Исканіе (въ головѣ).
