Відпивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відпити, відіп'ю, -п'єш, гл. Выпивать, выпить что слѣдуетъ. Цілий піст не пив горілки та казав, що на великдень відоп'є своє. Чом же ви, каже, тату, не п'єте? — Я вже, каже, своє одпив, т. е. во время своей жизни выпилъ все что могъ, теперь не могу.
Ґля пред. Для. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — ґля моєї жінки.
Заміра́ння, -ня, с. Обмираніе, летаргія.
Злука, -ки, ж. Соединеніе.
Мачу́ла, -ли, ж. 1) Рогожка, мочала. Ми, бач, не бачили й не чули, а плели мачули. Василева борода манулами увита, а смолою улита. 2) об. = маштула. Там такий манула.
Подоставатися, -таємо́ся, -єтеся, гл.
1) Достаться (во множествѣ). Він собі добру частку вхопив, а нам аби що подоставалося.
2) Добраться (о многихъ). Вже не скоро, один по одному, подоставалися і ми в Полтаву.
Позамурзуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Замуслиться, запачкаться (о многихъ). Ой як же ви позамурзувалися, діточки!
Приорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. приора́тися, -рю́ся, -ре́шся, гл. Допахивать, допахать до какого либо мѣста. Приорався Семен до межі, до бору.
Проброїтися, -роюся, -їшся, гл. Провиниться, напроказить.
Чмига, -ги, ж. = шмига. Якось приходиться не до чмиги.