Верескотнява, -ви, ж. = вереск.
Віддання, -ня, с.
1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання:
2) Выходъ замужъ. дівчина на відданні. Дѣвушка невѣста, взрослая дѣвушка. У мене ж дочка на відданні
3) Народный праздникъ 15 января. Ум. відданнячко. Маю сестру на відданнячку.
Звір I, зво́ру, м. Оврагъ, лощина, ложбина. Не навчила я ся корчима ходити, з звора воду пити, з торби хлібом жити, з торби хлібом жити, на камені спаті.
Колінце, -ця, с.
1) Ум. отъ коліно 1 и 4. Посип пшінця по колінця, водиці по крильця. Рось вирвалась з неволі, як гадючка тричі зверстенилась колінцями на зеленій траві.
2) Колѣнце въ стеблѣ односѣменодольныхъ растеній, изъ котораго начинается листъ.
Напро́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. напроси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. (кого про що). Долго просить кого о чемъ. Тебе я тілько напросився.
Роздобуток, -тку, м.
1) Раздобываніе, добываніе, добыча, промыселъ. А ну лишень на роздобутки. Опріч хліборобства, инших роздобутків не трапляється.
Скошувати, -шую, -єш, сов. в. скоси́ти, -шу́, -сиш, гл. Скашивать, скосить. Косарь непевний, мовчки скосить. Молоде, то як косою скосило.
Челядинець, -нця, м. = челядник. Твій челядинець великого стоїть: він уміє Богу молиться і мене навчив.
Шкура 2, -ри, ж.
1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Пошився в собачу шкуру. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав.
2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. шкурка, шкурочка.
Шутулуць меж. = шусть 2. Печу, печу папку, саджу на лопатку, шутулуць у піч.
