Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

благовісник

Благовісник, -ка, м. 1) Благовѣститель. Чуб. ІІІ. 12. 2) = благовіщення. Благовісник старший від Великоднє. Фр. Пр. 59. То же значеніе и въ записяхъ Залюбовск., а въ ХСб. І. 74 — праздникъ: соборъ архангела Гавріила 26 марта.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 70.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛАГОВІСНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛАГОВІСНИК"
Буквичний, -а, -е. Приготовленный изъ буквиці.
Вистояти, -ся. Cм. вистоювати, -ся.
Дери́нник, -ка, м. Раст. Rubus caesius. Лв. 101.
Дзьо́па, -пи, ж. 1) = Дівчина. Юж дзьопа оддати. Вх. Лем. 409. Вх. Уг. 236. 2) Старый платокъ. Вх. Лем. 409.
За́здрісний, за́здросний, -а, -е. Завистливый. Заздрісні очі. Камен. у. Заздросний чоловік. Камен. у.
Котрий Cм. которий.
Ме́жка, -ки, ж. Ум. отъ межа.
Скиндяк, -ка, м. Лента. Ум. скиндячо́к.
Таліг, -га?, м. Телѣга? Гол. III. 247.
Хлюп меж., выражающее плескъ воды, паденіе въ воду. Жяба на березі сиділа та хлюп у воду. Драг. 366.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛАГОВІСНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.