Каравати мн.? Ой як мене, моя мамко, в рекрути ловили, пам'ятаю, моя мамко, ще й котрої днини, записали в нову барму, в тоті каравати; кажут, кажут, моя мамко, шоби не втікати. Записали в нову барму, в тоту оделію. 151.
Луща́ти, -щу, -щи́ш, гл. = лусчати. Коли діжа лущить, — скоро весілля буде. Той луг тріщить, лущить. Лущать, як оріхи під ногами.
Нара́лити, -лю, -лиш, м. Напахать ралом.
Нахлестатися, -щуся, -щешся, гл. = нахлеськатися. Нахлещусь борщу.
Підпряжка, -ки, ж. Припряжка.
Прийдешній, -я, -є. Будущій. Яке моє щастя? Не було в минулому, не буде й в прийдешньому. На прийдешній тиждень покинути б молотити, а до буряків узятись. Не пора ще про прийдешнє ціх дітей балакати.
Прохоріти, -рію, -єш, прохорува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = прохворіти.
Слуп, -па, м. 1) Столбъ. , 2) Полоса воловьей выдѣланной шкуры вдоль спины, идущая на подошвы. Ум. слупе́ць, слупик, слупчик.
Уславити, -ся. Cм. уславляти, -ся.
Чмутувати, -ту́ю, -єш, гл. Проказить, шалить. Опівночі приходять парубки і лякають дівчат, перебравшися.... Дореготавшися, хлопці годі чмутувати, скидають видумки свої і в рядок сідають за стіл. Въ слѣдующ. стихахъ Макаровскаго въ значеніи: ухаживать за кѣмъ, утѣшать? Или просто: шутить? Ся голубонька тряслася, рученьки ламала.... Доня й милого забула, стогне та голосить. Говорила б, так же мови у обох немає, ледві дишуть, мов не чують, голос замірає; но Тарас — козак бувалий: взявши Харитину, чмутував; умів розважить матір і дитину.
