Забринжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Зажужжать. Кулька забринжала.
Зані́з, -но́зу, м. Палка, продѣваемая въ концы ярма и запирающая шею вола. Поробили ярма кленові, поробили занози дубові. Ум. зано́зик. Ув. занозя́ка.
Затокоті́ти, -чу́, -чеш, гл. О сердцѣ: забиться. Дуже затокотіло в його грудях серце, глянувши на рідне село.
Зизати, -заю, -єш, гл. Летіли гуси зизаючи, за їми другі слухаючи.
Кріслечко, -ка, с. Ум. отъ крісло.
Любу́сь, -ся, м. Милый, любимый (о мужчинѣ). Серце, дідусю любусю, води хорошенько бабусю.
Підлесливий, -а, -е. Льстивый.
Розрухати, -хаю, -єш, гл. Расшевелить.
Уклонятися, -няюся, -єшся, сов. в. уклонитися, -нюся, -нишся, гл.
1) Кланяться, поклониться. Матері старенькій низенько в ноги вклонімось. Не вклонюсь багачу, бо сам хліб молочу.
2) Поклоняться, поклониться. Не вклоняйсь чужому ідолу німому.
Уплив, -ву, м. Вліяніе.
