викрутень
Викрутень, -тня, м. 1) Извилина. Мо' в їх земля при купі, а в нас викрутні. 2) Плутня. Викрутнями перебувається. 3) Изворотливый человѣкъ. Бач, який викрутень.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 165.
Том 1, ст. 165.