Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закуріти

Закурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Задымиться, подняться пыли; побѣжать такъ, что пыль поднимается. Чорт сам не свій. «Ой, пропав же я, каже, пусти мене, пусти!»... Чоловік тоді його зсадив з груші, — чорт аж закурів. Рудч. Ск. II. 25.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 56.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКУРІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКУРІТИ"
Богословський, -а, -е. 1) Богословскій. К. Кр. 8. 2) Относящійся къ послѣднему классу духовной семинаріи. Богословський клас. Левиц. І. 153.
Калікуватий, -а, -е. Уродливый, съ тѣлесными недостатками, увѣчный. Чигир. у. Калікуватий трохи хлопець. Зміев. у.
Намока́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. намокнути и намо́кти, -кну, -неш, гл. Намокать, намокнуть.
Напруди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Навонять (испустивъ вѣтры). Напрудилася гадова свинота — бодай тобі репнуло! Ном. № 12407.
Окрадати, -да́ю, -єш, гл. = обкрадати.
Освідчати, -ча́ю, -єш, сов. в. освідчити, -чу, -чиш, гл. Изъявлять, изъявить, объявлять, объявить, сообщать, сообщить, выражать, выразить.
Саморослий, -а, -е. О землѣ: грунтъ, нетронутая почва. Тут нема вже чого далі й копати: пішла саморосла земля. Брацл. у.
Сватати, -таю, -єш, гл. Сватать. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Мет. 83. Козак дівку вірно любить. — заняти не смів. — Тим я її не займаю, що сватати маю. Мет. 105.
Сирохманя, -ні, ж. Сирота (дѣвочка). Угор.
Управителів, -лева, -ве Принадлежащій управляющему.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАКУРІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.