Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закуріти

Закурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Задымиться, подняться пыли; побѣжать такъ, что пыль поднимается. Чорт сам не свій. «Ой, пропав же я, каже, пусти мене, пусти!»... Чоловік тоді його зсадив з груші, — чорт аж закурів. Рудч. Ск. II. 25.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 56.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКУРІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКУРІТИ"
Вапнистий, -а, -е. Известковый, богатый известью. Желех.
До́ма I, -ми, ж. = дім. Своя дома. Рк. Левиц. Занесеш до моєї доми. Грин. II. 81. Прийшов.... до своєї доми. Грин. ІІІ. 369.
Засокота́ти, -чу́, -чеш, гл. Закричать, закудахтать (о курахъ). Півень засокотав, заляпав крилами і заспівав. Левиц. І. 45.
Злюлятися, -ляюся, -єшся, гл. Напиться пьянымъ. На радощах так злюлявся, аж очі заплющив. Подольск. г.
Змінятися I, -ня́юся, -єшся, гл. Помѣняться. ЗОЮР. І. 72. А ну, зміняймось! Н. Вол. у.
Кулай, -лая́, м. Кулачище. Він його як затопе кулаєм у пику, так той аж хряпом землі достав. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Неминучий, -а, -е. Неминуемый, неизбѣжный. Біду побачив неминучу. Котл. Ен. IV. 12.
Образок, -зка, м. 1) Ум. отъ образ. 2) мн. Обранки. Раст. Calla palustris L. ЗЮЗО. I. 115. Ум. образочок.
Підтомитися Cм. підтомлятися.
Пошанівка, -ки, ж. Хорошее обращеніе, бережность. Як він буде довго носити свиту, коли у нього одежі ніякої пошанівки нема: чи сльота, чи шо, все в новій шарґає. Брацл. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАКУРІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.