Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дубовик

Дубови́к, -ка́, м. 1) Хозяинъ лодки ду́ба. 2) = вернидуб. Грин. I. 181.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 452.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБОВИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБОВИК"
Бездітний, -а, -е. Бездѣтный. Ном. № 1620. Плач, Вкраїно, бездітна вдовице. Шевч. Тітка була бездітна. МВ. (О. 1862. III. 48).
Благущий, -а, -е. Умоляющій.
Бороти, -рю, -реш, гл. Бороть, одолѣвать. О Боже мій несконченний! дивитися горе, що тепера на сім світі віра віру боре. Н. п.
Ло́йтра, -ри, ж. = драбина (въ повозкѣ).
Мо́рва, -ви, ж. Тутовое дерево, Morus nigra, alba.
Практичній, -я, -є. Практическій. До практичньої мудрости. К. (О. 1861. І. 313).
Ретельне нар. Аккуратно, точно. Знаю ретельне, що.... Федьк.
Солити, -лю, -лиш, гл. Солить. Тричи борщ солити не годиться. Посл.
Уживаний, -а, -е. 1) Употреблявшійся. 2) Употребительный, распространенный. Очіпок на їй вишневий, самий уживаний тоді. Г. Барв. 510.
Храмовий, -а, -е. Храмовой. Храмовий празник. Стор. II. 155.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУБОВИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.