Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дубіти

Дубі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Коченѣть отъ холода. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 452.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБІТИ"
Бігцем нар. Бѣгомъ. А він бігцем, бігцем з кіньми. Камен. у.
Благовістити, -щу, -стиш, гл. 1) Благовѣщать. Та йдучи в Рим благовістити, зайшов у гай води напитись. Шевч. 2) Благовѣстить. Ком. Пр. № 484. Уже, тату, до церкви благовістять. Грин. І. 47. Чи вже благовістили до церкви? Стор. І. 223. 3) Разносить, разглашать. Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть якусь новину благовістить.
Ватажникувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть овечьимъ пастухомъ.
Зрячий, -а, -е. Видящій, зрячій.
Ми́ся I, -сі, ж. дѣтск. = миска. О. 1862. IX. 119.
Павороз, -за, м. У вьющихся растеній: прицѣпа. Угор.
Підсісти, -ся. Cм. підсідати, -ся.
Порукувати, -ку́ю, -єш, гл. = заручити. Вх. Уг. 262.
Прокопати Cм. прокопувати.
Торавець, -вця, м. Паршивецъ. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУБІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.