Бокувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Сидѣть бокомъ. Де бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямесенько.
2) Сторониться, обходить стороною. Бокує чогось від мене.
Відписувати, -сую, -єш, сов. в. відписати, -шу, -шеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтитъ письменно. От і написали до царя, а цар одписав і кличе до себе. Наші хлопці назад листи одписали. На сей лист не відписано мені нічого. 2) Завѣщать, оставлять, оставить по завѣщанію. Може старий відпише флігель мені. Макієвський пан відписав на церкву худобу.
Дові́жуватися, -жуюся, -єшся, гл. = Довідуватися 1. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло моємо.
Кабатик, -ка, м. Ум. отъ кабат.
Любо́в, -ви, ж. Любовь. Любови Божої не маєте в собі. Де любов, там сам Бог пробуває. Не завидуй багатому: багатий не має ні приязні, ні любови, — він все те наймає. Ой Боже, Боже, що тая любов може! до любови. По любви. Хоч у одній льолі, аби до любови. бути до любови. Вызывать любовь, нравиться; быть пріятнымъ. А ні до любови, а ні до життя. Щоб біле личко, а чорнії брови, — то ж козакові дівка до любови. Тільки ж мені до любови що чорнії брови. Ум. любовка. Хоч у одній льольці, аби до любовці.
Скакання, -ня, с.
1) Скаканіе, прыганіе.
2) Танцы.
3) — в гречку. Любовная связь (внѣ брака).
Солотвина, -ни, ж. Соленое болото, солончакъ.
Талановитість, -тости, ж. Даровитость, талантливость.
Умивати, -ваю, -єш, сов. в. умити, умию, -єш, гл.
1) Умывать, умыть. Умивай же біле личко дрібними сльозами. При одній свічі личенько вмивав, при другій свічі татоньки вбірав. Ввійшла в хату, Катерина їй ноги умила. вмивати руки від чо́го. Отказываться отъ чего. Теперка вмивають руки від поля, а потому буде казати, що поля нема.
2) Сносить, снести водой. як вода вмила (що, кого). Исчезъ безъ слѣда.
Чумаченько, -ка, м. Ум. отъ чумак.