Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дреглі

Дреглі́, -лі́в, м. мн. = драглі. Вх. Зн. 16.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 441.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРЕГЛІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРЕГЛІ"
Жара́, -ри́, ж. = спека. Сонце світило стиха, без жари. К. ЧР. 4.
Заві́дування, -ня, с. 1) Провѣдываніе. 2) Отвѣдываніе.
Зашули́ти, -лю́, -лиш, гл. Въ игрѣ въ шуль: бросить палку такъ, чтобы она концемъ подсунулась подъ лежащую на землѣ палку. КС. 1887. VI. 477.
Невгавучий, невгавущий Неустанный, неугомонный.
Обіймання, -ня, с. Обниманіе. Левиц. І. 184. К. ЦН. 270.
Попімститися, -щуся, -стишся, гл. Отомстить. Чоловік попімстивсь на скотині за ту деревню.
Рандарський, -а, -е. = орандарський. К. Досв. 13.
Сіроманець, -нця, м. Эпитетъ волка: сѣрый. Вовки-сіроманці набігали, тіло козацьке реали. Макс.
Услухнути, -ну, -неш, гл. Послушаться кого. Услухнув мене. Вх. Лем. 476.
Шрубка, -ки, ж. Гайка къ винту. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРЕГЛІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.