Вівчарик, -ка, м.
1) Ум. отъ вівчарь.
2) Родъ игры на свирѣли.
3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик.
Допи́тливий, -а, -е. Пытливый. Мати все те бачила допитливим оком.
Ля́чно нар. Страшно. Туди не ходять люде, там страшно, лячно всюди.
Неслух, -ха, м. Непослушный человѣкъ.
Понадарювати, -рюю, -єш, гл. Надарить (во множествѣ). Родичі башті, так усього їй понадарювали.
Порохний, -а́, -е́ = порошний. Шлях... гучний та людний та порохни́й.
Стебло, -ла, с. 1) Стебель. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Один я на світі, — стебло серед поля. 2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. 3) Нижняя длинная часть прядильнаго гребня, вставляемая въ донце. Нижняя часть кужілки. (Cм.). 4) Стволъ пастушьей трубы (до раструба). Ум. стебельце, стебе́лечко. А в сусіда стіжок сіна, а у мене ні стебельця. Чи хміль по дорозі, чи стебелечко?
Удій, удою, м. Удой. Купуй корову по удою.
Челядинонька, -ки, ж. Ум. отъ челядина.
Шаливіра, -ри, м. = шальвіра. Ой ви, козаки, ви, шаливіри, де сьте ви мого братенька діли?
