Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бря́кти, -ну, -неш, гл. Разбухать.
Гойда! меж. отъ гл. гойдати, выражающее качаніе. Въ колыбельныхъ пѣсняхъ: А-а, гойда! Чужа мати пойда! Колыб. п. Макс. Ой ну люлі, гойда. Мил. 48.
Дрібко́вий, -а, -е. Большими крупинками, въ кусочкахъ (о соли и т. п.). Cм. дрібчатий.
Переора́ти. Cм. Перео́рювати.
Пододавати, -даю́, -є́ш, гл. Окончить прибавлять (во множествѣ).
Почки, -чо́к, ж. мн. 1) Внутренности (тѣла). Вх. Зн. 54. ЕЗ. V. 44. 2) Зернышки тыквы. Шух. І. 142.
Продаус, -са, м. (Продайус?) Великовозрастный ученикъ учебнаго заведенія, имѣющій уже усы. Приходять аж три чвертокласники — все продауси та голибороди. Св. Л. 137.
Скатертонька, -ки, ж. Ум. отъ скатерка.
Спахувати, -хую, -єш, сов. в. спахнути, -хну, -неш, гл. 1) Вспыхивать, вспыхнуть. Іскра до покутя спахнула (гості будуть). Ном. № 11797. 2) Вспыхивать, вспыхнуть (о румянцѣ), густо покраснѣть. Рум'янець густий спахував на личку. МВ. ІІ. 94.
Чорнокнижник, -ка, м. Чернокнижникъ, волшебникъ. К. ЧР. 268. Цар вислав по цілій ягипській землі, щоби шукали чорнокнижника, котрий би міг царівну зробити ладною і молодою. Гн. L 107.