Вивертень, -тня, м.
1) Половина толстаго ствола, распиленнаго на-двое.
2) Вѣтроломъ, валежникъ.
3) Родъ дѣтской игры съ бросаніемъ палокъ.
Відерник, -ка, м.
1) Дѣлающій ведра.
2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.
Дрягті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. = двигтіти, дряготіти. Ходять сім коров по піску і такі ситі, що сало на їх так і дрягтить.
Дура́к, -ка́, м. = дурень. Піди ж ти, чумак, піди ж ти, дурак, піди ж та проспись, із умом ізберись.
Жа́чка, -ки, ж. = жатка. Це кошено жачкою: бачите, як одмітно од того, де косою кошено.
Канава, -ви, ж.
1) Канава, ровъ. Од села Ситників до города Корсуня канавою перекопайте Потоцького піймайте.
2) Каналъ. Ой обізвався козак молоденький воєводі за плату, — ой набили на ноги кайдани, дали в руки лопату, ой послали на вішню работу та канави копати.
Му́сити, -шу, -сиш, гл. 1) Долженствовать, быть должнымъ, вынужденнымъ. Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять. Просили — не хотів, казали — мусив. мусить бути. Должно быть, вѣроятно. Іде шляхом молодиця, мусить бути з прощі. не мусити. Не быть въ состояніи. Полюбила козаченька, не мушу забути. Ніяк не мусе достати грошей.
Роспаш, -шу, м. Въ выраж.: у ро́спаш. Въ разсыпную. Шматки по обкомі ходять в роспаш, як можна тихше, щоб по траві не розгубить ягняток.
Умолоти, умелю, -леш, гл.
1) Смолоть часть. Вмели гречки хоч на галушки. 2) Съѣсть, уплесть. Як я молодою бувала, по сорок вареників їдала; а тепер хамелю, хамелю, — насилу 50 умелю.
Шиндокора, -ри, ж. Мошна, калита. А на йому шуба-люба, а у тій шубі шиндокора, а в шиндокорі три шеляжечки.
