Белебень, -беня, и -бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут Заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Розумна голова: на белебні затишку хоче. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ.
Висвячувати, -чую, -єш, сов. в. висвятити, -чу, -тиш, гл. — на попа. Посвящать, посвятить (въ духовный санъ).
Заду́тий, -а, -е. Одутлый, обрюзглый. Дивися на його задушу пику.
За́хид-со́нця, нескл. 1) Западъ. 2) Закатъ. Цыганъ пишовъ на закладъ, що буде косыты до захид-сонця.
Поборсень, -сня, м. Постромка.
Похваленство, -ва, с. Угроза. — робити. Угрожать. Тепер похваленство робе — уб'ю, каже.
Привозити, -жу, -зиш, сов. в. привезти, -зу, -зе́ш, гл. Привозить, привезти. Чим я тоді дровець привезу?
Роспрасувати, -су́ю, -єш, гл. Разгладить утюгомъ.
Сяти, -сяю, -єш, гл. Сіять. Мечем своїм як блискавкою сяє. Пішло військо, короговки сяють. Місяць високо, зіроньки сяють.
Хухнути, -ну, -неш, гл. Дунуть (ртомъ). Після треба хухнуть на жовнаки. Хухнула му в рот, — і ожив.
