Бідкання, -ня, с.
1) Бѣдствованіе. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде.
2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози?
Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Видочок, -чка, м. Ум. отъ вид.
Ложни́ця, -ці, ж. Спальня. (Молоду) в ложницю повели.
Наобі́цювати, -цюю, -єш и наобіця́ти, -ця́ю, -єш, гл. Наобѣщать.
Окопище, -ща, с. = окіп. Жидівське окопище, окописько.
Повчіплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Вцѣпиться (о многихъ). Дітвора йому в тли повчіплювалась.
Полотняний, -а, -е. = полотенний. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах.
Постягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. постягти́ся, -гнуся, -нешся, гл. Потягиваться, потянуться, протянуться. Тінь довга постяглась по зелених грядках.
Хворіти, -рію, -єш, гл. Болѣть. Ой щоб тому да три літа хворіти, хто побрав зазульчини діти. У чумаків воли хворіють.
