Доли́нистий, доли́нча́(с)тий, -а, -е. Низменный.
Жовто́брюх, -ха, м. 1) Родъ змѣи. 2) пт. Желтая стрепатка, золотой подорожникъ, Emberica citrinella. Ум. жовто́брюшок.
Журавли́ця, -ці, ж. = журавка.
Зе́ленява, -ви, ж. Зеленая рвота. Блювала аж зеленявою.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Притримуватися, -муюся, -єшся, сов. в. притриматися, -маюся, -єшся, гл. Придерживаться, придержаться.
Тузінь, -ня, м. Дюжина, двѣнадцать штукъ. Тут нема цілого тузіня.
Улягати, -гаю, -єш, гл. Мчаться (о лошадяхъ, охотн. собакахъ, волкахъ). Стриже сіренький (заєць) степом, тільки хвостиком киває, вона (собака) за ним так і уляга, так, здається, от-от ухопить. Шість чоловіка вовків як нап'яли одного зайця: один біжить..., а далі другий як уляже: от-от нажене.
Урвиголова, -ви, м. Сорвиголова. Трапиться який урвиголова.
Штрикати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Колоть, пырять, тыкать. Штрика в усі.
2) Прыгать. Почерез ті колоди він штрикав.
