Бордюг, -га и бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Вирядити, -ся. Cм. виряжати, -ся.
Зда́тність, -ности, ж. 1) Способность. 2) Пригодность.
Змарнувати, -ну́ю, -єш, гл. Безъ толку потратить, растратить; испортить. Змастити, змащу, стиш, гл.
1) Смазать. Ой надибав дубового сала, як змастив милу, аж шкура відстала.
2) Переносно: опорожнить тарелку, миску, съѣвъ кушанье. І коряк той спорожнили, і миски: змастили.
Кулішівка, -ки, ж. Фонетическое правописаніе украинскаго языка, установленное П. A. Кулишемъ.
Обростати, -та́ю, -єш, сов. в. обрости, -сту́, -сте́ш, гл. Обростать, обрости. Коло живої кости м'ясом мусить обрости.
Па́ленка, -ки, ж. Водка. Жеби м'я не біяв, паленку не піяв. Ум. паленочка.
Пронняти, -йму, -меш, гл. = проняти. Наче ножем пронняла Христю наскрізь.
Справдешній, -я, -є. Настоящій. Справдешній козак. Плутон чи Вельзевул у них не справдешня істота.
Утовкти, -чу, -чеш, гл. Утолочь.
