Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шурубурити

Шурубурити, -рю, -риш, гл. Куралесить, буянить, бѣдокурить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 519.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШУРУБУРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШУРУБУРИТИ"
Вершнюк, -ка, м. = верхоляк. Вх. Пч. II. 8.
Дзи́ндзик, -ка, м. Висящая и качающаяся кисточка или что либо подобное.
Забига́ч, -ча́, м. Складной карманный ножъ. Шух. І. 291.
Імла, -ли́, ж. = мла. Ой імла, імла по полю лягла. Мет. 193. Шо на нашій сестрі на русій косі білая імла пала. Мил. 158.
Кордований, -а, -е. Сафьянный, козловый (о кожѣ). Желех.
Ліпки́й, -а, -е. Цѣпкій.
Обікласти, -ся. Cм. обкладати, -ся.
Предміщанин, -на, м. Житель предмѣстья. АД. І. 15. Вийшли до його усі міщане, усі міщане, всі предміщане. Н. п.
Урда, -ди, ж. = вурда.
Уседіти, -джу, -диш, гл. = усидіти. От кабан не уседів, повернувсь. Рудч. Ск. І. 26.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШУРУБУРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.