Відпочин, -ну, м. Отдыхъ. Карим очам спання нема, ніжкам — одпочину.
Ворочатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся.
2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько.
3) Имѣться, случаться. Нашим усе чарчина ворочається.
Дзиґа́рок, -рка, дзиґа́р, -ра, м. = Годинник. Чаще во мн. ч.: дзиґарки. Знає ту високу з дзиґарками дзвіницю.
Коновальство, -ва, с. Ремесло коновала.
Куєв, ва, м. ?]. Быстрый каменистый потокъ въ лѣсу.
Латаний, -а, -е. Покрытый заплатами. Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Латану свитину з каліки здіймають. Батько каже: не поїду: в мене сани не латані. латаний талан. Несчастная участь. Ой тумане, тумане, — мій латаний талане! Чому мене не сховаєш оттут серед лану?
Обурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. обуритися, -рюся, -ришся, гл.
1) Обрушиваться, обрушиться, повалиться. Упала криша, так і засипало сіни... столя обурилась.
2) Возмутиться, вознегодовать.
Поволокти, -чу́, -че́ш, гл. Поволочь, потащить. Москаль встав і насилу поволік потомлені ноги. Чи не поволочеш ти вовчого хвоста?
Понагнічувати, -чую, -єш, гл. Нажать, надавить (во множествѣ). Понагнічуй же і капусту і буряки.
Поперехрищуватися, -щуємося, -єтеся, гл. То-же, что и перехреститися, но о многихъ.
