Віра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. діймати, няти, поняти віри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. анахтемська, пся, чортова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Ум. віронька.
Вудлище, -ща, с. Удилище. Піду вудлище вирубаю.
Дою́н, -на́, м. Удой? По два доюни 'дбувать. Такий доюн, що куди.
Клапаня, -ні, ж. = клепаня. .
Обмолодь, -ді, ж. Молодые побѣги.
Підриштувати, -ту́ю, -єш, гл. Поставить лѣса.
Помеженно нар. Смежно.
Попитлювати, -люю, -єш, гл. Смолоть крупичатую муку.
Самогужки нар. = самотужки. Вези мене швидче додому, тільки самогужки вези мене. Не просто-ли это опечатка вмѣсто: самотужки?
Чаркуватися, -куюся, -єшся, гл. Выбивать. Чаркуються, та все й пропивають.
