Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Відщіпати, -па́ю, -єш, сов. в. відщепнути, -ну, -неш. Отмыкать, отомкнуть дверь, запертую на крючекъ.
Гарно нар. Хорошо, красиво. Як гарна молодиця, то гарно й подивиться. Бачуть сестру гарно вбрану. Гарно грає. Царь подякує гарно. Ум. гарненько, гарнесенько. Поцілуйсь гарненько.
Докона́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. 2) — свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Мушу доконати свого. 3) — свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала.
Єли́на, -ни, ж. и пр. = ялина и пр.
Понасаджувати, -джую, -єш, гл. Насадить. Пругом кущі всякі зелені понасажувані. Се ж він своїми руками і дерева понасажував.
Пооб'язувати, -зую, -єш, гл. = пообв'язувати.
Попіддирати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и піддерти, но во множествѣ.
Ременарь, -ря, м. Шорникъ.
Ржавець, -вця, м. Ржавое болото, ржавая рѣка.
