чустрити

Чустрити, -рю, -риш, гл. 1) Бить, сѣчь. Добре чустрить нас дяк і в нашій школі. Левиц. І. 242. 2) О дождѣ: лить. Пішов чустрити дощ як з відра. О. 1861. IX. 179.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 479.

Випадкові слова

Порозвідувати, -дую, -єш, гл. То-же, что и розвідати, но во множествѣ.

повністю...

Мерцвя́к, -ка́, м. = мертв'я́к. Греб. 358.

повністю...

Відмолодити, -джу, -диш, гл. 1) Вернуть молодость. 2) О тѣстѣ: сдѣлать мягче.

повністю...