Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Вова, -ви, ж. Дѣтск. Волкъ: все страшное; бука, нелюдимъ. куряча вова. Странно одѣтый.
Замгну́ти, -гну́, -не́ш, гл. Вздремнуть, задремать. «Ну лишень, жінко, я трошки заміну, а ти мені піськай». Ліг ото собі й заснув. Чи спали люде, чи ні, а наш крамарь як що замінує, то й гаразд.
Зростити, -щу́, -сти́ш, гл. Выростить. Нехай їм Бог зростить. Як я тебе зростила, сама себе звеселила.
Ковер, -вра, м.
1) Коверъ. Од свата до свати доріжка услата шитими коврами.
2) Одѣяло. Ум. кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. Ночувало, моя матінко, під коверцем.
Плюскання, -ня, с. Плесканье.
Попідсипати, -па́ю, -єш, гл.
1) Подсыпать (во множествѣ).
2) Подлить (во множествѣ).
3) Положить яйца подъ насѣдки.
Посирий, -а, -е. Сыроватый.
Прокахикати, -каю, -єш, гл. Прокашлять сухимъ кашлемъ.
Харність, -ности, ж. Чистота, опрятность.
