Відкраювати, -краюю, -єш, сов. в. відкраяти, -краю, -єш, гл. Отрѣзывать, отрѣзать. сорочку відкраяти. Отрѣзать полотна на сорочку.
Дерка́читися, -чуся, -чишся, гл. Истираться (о вѣникѣ). Уже віник деркачиться.
Запоро́жецький, -а, -е. = запорожський. Се все були запорожецькі землі. Земля, мати, земля, мати, запорожецькая.
Кряжити, -жу, -жи́ш, гл.
1) Усердно работать, не разгибая спины.
2) Заботиться, радѣть. Лежень лежить, а над ним Бог кряжить. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив. За ним кряжили, значить жаліли, що наче він справний, щоб не рощитать його.
Лабиринт, -ту, м. Лабиринтъ. Блукав... у лабиринті мрій без вороття.
Обчарувати, -ру́ю, -єш, гл. Очаровать. Ой у полі криниченька обчарованая.
Примулити, -лю, -лиш, гл. Занести иломъ. Зверху листом припадена, з споду мулом примулена.
Свирко́вий, -а, -е. Изъ сви́рки. Свирко́ве де́рево = Сви́рка.
Устояти, -то́ю, -їш, гл. Устоять. Ніхто на ногах не встоїть.
Чаховина, -ни, ж. = чашовина.
