Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хвиґурно

Хвиґурно нар. Фигурно? Хвиґурно вирізаний хрест. Стор. II. 159. Голова між ніг вплелася, а задня вгору піднялася, — умер фигурно неборак. Котл. Ен. V. 49.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 391.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВИҐУРНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВИҐУРНО"
Вояк, -ка, вояка, -ки, м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. Н. п. Ум. вояченько.
Гробови́й, -а́, -е́. Могильный, гробовой. Треба бідувати до гробової дошки. Ном. № 2436.
Здича́віти, -вію, -єш, гл. = здичіти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.
Крівавник, -ка, м. Раст. = деревій. Вх. Пч. І. 8.
Лоюва́тіти, -тію, -єш, гл. Становиться салистымъ. Масло лоюватіє.
Обсів, -ву, м. Незасѣянное по недосмотру мѣсто въ полѣ. Лохв. у.
Прителішитися Cм. прителішуватися.
Руга, -ги, ж. Церковная земля, земля, отведенная обществомъ на содержаніе духовенства. Убогий той піп, що не то що — й шматка свого поля немає.... ні руги немає, нічого. Рудч. Ск. II. 207.
Убічнистий, -а, -е. О горѣ: съ крутыми боками. Вх. Лем. 476.
Чароньки, -ків, м. мн. Ум. отъ чари. Cм. чар.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХВИҐУРНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.