Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хвиґура

Хвиґу́ра, -ри, ж. 1) Фигура. 2) Крестъ на дорогѣ. Чуб. І. 186. Іде насеред роздорожжя, де три дорогії сходяться і де є три фигури. Драг. 56.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 391.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВИҐУРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВИҐУРА"
Відкасник, -ка, м. Раст.: a) Asperugo gallioides. ЗЮЗО. І. 113; б) Carlina vulgaris L. ЗЮЗО. І. 116; в) Thalictrum flavum L.
Заві́яти Cм. завівати.
Зада́внити, -ся. Cм. задавнювати, -ся.
Зжовти́ти, -вчу, -тиш, гл. Пожелтить.
Куч! меж. Восклицаніе, которымъ гонять телять.
Ли́зькати, -каю, -єш, гл. = лизкати. Лизькає кров собака. Славяносерб. у.
Портки, -ків, м. мн. Штаны изъ полотна. Козел. у. Гол. Од. 43. Вх. Зн. 83.
Похварбувати, -бу́ю, -єш, гл. Окрасить. Н. Вол. у.
Сумеженно нар. = суміж. Поле наше сумеженно з їхнім. Новомоск. у.
Унучечка, -ки, ж. Ум. отъ унука.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХВИҐУРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.