Безсумлінний, -а, -е. Безсовѣстный.
Відтеплінь, -ні, ж. Оттепель.
Деренча́ння, -ня, с. Дребезжаніе.
Зімни́к, -ка, м. Раст. Aster animus L.
Лашт, -ту, м.
1) Ластъ, 12 четвериковъ (мѣра сыпуч. тѣлъ).
2) лаштом. Въ изобиліи.
Наймитува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Служить по найму. Буде вже мені, каже, наймитувати, — може, каже, своє хазяйствечко заведу.
Пліт, плота, и пло́ту, м. Плетень, изгородь, сплетенная изъ хворосту; у гуцуловъ изъ горизонтально лежащихъ жердей (ворини), концы которыхъ ущемлены между двумя рядомъ стоящими тонкими и высокими столбами (кілє), верхніе концы которыхъ стянуты сплетеннымъ изъ тонкаго древеснаго ствола кольцомъ (гужва, гуже́вка); нижняя жердь (ворина) для предохраненія отъ гніенія лежитъ на камняхъ, называемыхъ підніжки. пліт вічний. Огорожа сложенная изъ камней. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Копитан хоть і подивиться на чоловіка, то неначе собака крізь пліт. Низом, низом по-під плоти, в коноплях сховався.
Устромляти, -ляю, -єш, сов. в. устромити, -млю, -миш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, вонзить. З сим словом меч свій устромляв в роззявлений рутульця рот. Щоб міг, то він би ніж в мене встромив. Голки не було де встромити, — такая тѣснота, давка. 2) Вставлять, вставить, опустить куда, всунуть. Сиділа, ноги устромила в гарячий попіл. Одіткнув верх, устромив туди пику. Розпалить люльку і устромить йому в рот. встромити очі в землю. Потупиться. Устромила очі в землю і слова не промовить.
Цинґель, -ґля, м. Щегленокъ.
Штурманувати, -ну́ю, -єш, гл. Быть штурманомъ. З Полінуром повстрічався, штурманував що при йому.
