Безталання, -ня, с. Несчастье, горькая судьба. Н. П. 393. І талан і безталання — все, каже, від Бога. Усім людям щасцє, доля, — мені ж безталанне. Ум. безталаннячко.
Витяжно нар. Протяжно. Роспочав чумака голосно та витяжно.
Да́харь, -ря, м. = Давець. Будеш дахарь, будеш і взяхарь.
Жа́лка, -ки, ж. = жатка.
Зде́ржати, -ся. Cм. здержувати, -ся.
Ли́нія, -нії, ж. 1) Линія, черта. 2) Пограничная черта. Біля города, біля Килії, на турецкій линії. Ішов козак на линію і вельми надувся; ішов козак із линії, як лихо зогнувся. 3) Линейка.
Полуночний, полуношний, -а, -е. Полночный. Світовая зоря ясна, полуночна темна. Стала полуночна година наступати, став Алкан баша до галери прибувати. Дума. Полуношна зірка зійшла, а вони ще далеко од села.
Примандрувати, -ру́ю, -єш, гл. Придти издалека. Примандруєш, молода дівчино, під лісочок. Примандрує мій миленький з лубенського полку.
Синьота, -ти, ж. Синій цвѣтъ. На плахті синьоти багато, то й звуть: плахта-синітка.
Смикати, -каю, -єш и смичу, -чеш, одн. в. смикнути, -ну, -неш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Добре цівкою смикнув. 3) смикнути лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те.
