Городя́нський, -а, -е. Принадлежащій или свойственный горожанамъ. Городянські діти. Од ледачого товариства городянського не псувалась. Городянські звичаї.
Де́щиця, -ці, ж. Кой-что, нѣчто. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо.
Кавувати, -вую, -єш, гл. Распивать кофе.
Крутобережисто нар. Обрывисто. Де ші Міюсі крутобережисто, там добре млин постановити.
Майстро́вич, -ча, м. Сынъ мастера.
Підручний, -а, -е. 1) Подвластный, подчиненный.
2) О конѣ, волѣ: запряженный съ лѣвой стороны. Борозного бий, а підручний і так почує.
3) Одинъ изъ играющихъ въ карточную игру хвиль.
Подолок, -лка, м. 1) Юбка изъ холста. Ой ти руський, а я полька, не досягай ми до подолка, бо в подолку три таляри, що ми хлопці надавали. 2) = поділок. Чаще мн. подолки.
Посовиніти, -ні́ю, -єш, гл. Побыть въ полубезсознательномъ состояніи, въ опьяненіи. Сидить Петро дуже п'яний, держить у руці десятку, а Іван як ухопить її та й хода. — Що ж йому на те Петро сказав? — Аж нічогісінько: посидів ще трохи, посовинів-посовинів та й пішов собі з шинку.
Тлуса нар. Рысью. Та що се за коні, от як чаталає ними; я як пустю своїх тлуса, то далеко покину їх ззаду.
Услужник, -ка, м. Прислужникъ.
