Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

трюхати

Трюхати, -хаю, -єш, гл. Ѣхать или бѣжать рысцой. Худі коні о. Хведора зовсім потомились і ледві трюхали, в'їжджаючи в ворота. Левиц. І. 457.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 291.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРЮХАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРЮХАТИ"
Байдикувати, -ку́ю, -єш, гл. Ничего не дѣлать, баклушничать. АД. І. 152. Він нічого не робив, тільки байдикував. Волын. г. Байдикують собі дома при батьку; звісно, ні косить, ні жать не підуть. Драг. 146.
Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. Греб. 362. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. Чуб. V. 1183. 3) Бѣлякъ-заяцъ. Шейк. 4) Родъ черешенъ. Уман. у. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. І. 219. Значеніе неясно. Аф. (310) переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; Шейк. (65) «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. К. ЦН. 310. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины. Вх. Лем. 392.
Дрі́бни́й, -а́, -е́. усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. Н. Вол. у. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Мет. 8. Заганяла дрібні пташки до бору. Чуб. ІІІ. 251. Сію конопельки дрібні зелененькі. Н. п. Шкода як умре, бо дрібні діти має. Камен. у. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. Мет. 241. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. Н. п. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Мет. 21. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. О. 1862. X. 2. дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Грин. ІІІ. 677. Ум. дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Шевч. 549. Листячко дрібнесеньке. Кв. II. 163. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки. Конст. у.
Жид, -да, м. 1) Еврей, жидъ. 2) = Насѣк. гук. Вх. Пч. I. 7. Ум. жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик. Ув. жидюга́. Шевч. 133. жидя́ка. Мнж. 147.
Пирщ, -ща, м. Прыщъ, нарывъ. Вх. Лем. 448.моровий. Карбункулъ. Вх. Лем. 448.
Підібгатися, -га́юся, -єшся, гл. Поджаться; подвергнуться. Довгий хвіст од сукні підобгався. Левиц. Пов. 208.
Покуштувати, -ту́ю, -єш, гл. Попробовать, отвѣдать. Дай панові покуштувати, а він і гамкне. Ном. № 1148. Царь як покуштує борщ, — аж він такий поганий. Рудч. Ск. І. 106.
Причинок, -нку, м. Причина. Коптський... зробивсь причинком зла. К. Дз. 88.
Простий, -а, -е. 1) Простой. Простий люд. К. ЧР. 359. Хто таки, простий чоловік, дається в знаки. Ном. № 4114. 2) Прямой. Визволь, Господи, невольника з неволі на простії дороги. АД. І. 91. Я знаю сам, що просте, що кривее. К. Іов. 15. 3) Прямой, искренній. Десь Бог мене покарав, — лиху долю мені дав; лиху долю, просту душу. Чуб. V. 229.
Риґувати, -ґую, -єш, гл. Дурно писать. Ото риґує, — такі карлючки, що й не розбереш. Канев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТРЮХАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.