В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Уроки.... печінку в'ялили. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила.
Гирчати, -чу, -чиш, гл. = гарчати.
Дебри́ця, -ці, ж.? Де ся калинойка росла? Там в лісі при дебриці, при студельній водиці. Ки.
Живої́д, -да, м. Живьемъ съѣдающій, — говорится о зломъ, безжалостномъ человѣкѣ. Чому мене не віддали куди инше, а в сю прокляту свинарію, під сих живоїдів?
Памнятущий, -а, -е. = пам'ятущий. Бог памнітущий.
Первий, -а, -е. = перший. Нерві півні заспівають, то я тебе й ізбужу.
Пральник, -ка́, м. = праник.
Ростич, -чі, ж. = ростіч. Як звалять одного, другого запорожці, так хто оставсь — у ростич.
Сінці, -ців, ж. Ум. отъ сіни.
Трісочок, -чку, м. Щепочки и сухія вѣточки для растопки. Запалила Марусенька дрібненьким трісочком. Cм. трусок.
