Викати, -каю, -єш, гл. Говорить «вы». Господарь слузі не викає.
Вицілити, -лю, -лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є.
Вищипувати, -пую, -єш, сов. в. вищипати, -паю (-плю), -паєш (-плеш), гл. Выщипывать, выщипать. Вищиплю, виломлю кленовий лист.
Дзвя́кати, -каю, -каєш, одн. в. дзвя́кнути, -ну, -неш, гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. 2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне.
Запу́куватися, -куюся, -єшся гл; Свертываться (о цвѣтахъ). Над вечір перед заходом сонця майже усі квітки запукуються, схиляють свої головки додолу.
Натрястися, -суся, -сешся, гл. Натрястись.
Обмолотити Cм. обмолочувати.
Оповістити, -ся. Cм. оповіщати, -ся.
Переляк, -ку, м. Испугъ, перепугъ. Кричали з переляку. Иногда въ значеніи: большой испугъ. Ляк сили додає, а переляк відіймає.
Узлик, -ка, м. = вузлик. Із кишені взявши узлик, гарно шовком шитий, повен, мабуть на червінець.... Сама ще така, як узлик. Ум. узличок. Ти ж мій узличок! Ласкательное обращеніе къ ребенку.
