Блошня, -ні, ж. соб. Блохи.
Віта, -ти, ж. Вѣтвь (употребл. преимущ. во мн. ч. віти). Долина глибока, а калина висока, аж на землю віти гнуться. Ум. вітонька, віточка, вітка.
Дові́льний, -а, -е. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. 4) Произвольный.
До́ня, -ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Ум. до́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Доненько моя, рідная моя! Там тобі.... добре буде, як тій донечці у матінки.
Крізь пред. Чрезъ, сквозь. Хоч крізь землю йди. Хоч крізь сон подивлюся на ту Україну. Крізь сльози. день крізь день. Каждый день. Як таки отак день крізь день сидіти за роботою, — це можно й захворіти.
Окривіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться хромымъ.
Пштирок, -рка, м. Щелчекъ по носу.
Рахувати, -хую, гл.
1) Считать, разсчитывать, вычислять. Гроші рахувати. Рахувати сир, масло, то й вареників не їсти. Тернові очка звізди рахують.
2) Разсчитывать, взвѣшивать, обдумывать. Тут довго тяжко рахували. А козаки гляділи, у вічі вбачали, проміж себе рахували.
Смолі, -лів, м. мн. Сопли.
Тугонька, -ки, ж. Ум. отъ туга.
