Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

викрик

Викрик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 165.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКРИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКРИК"
Бідночія, -чії, ж. = біднота. Желех.
Бовдур, -ра, м. 1) Дымовая труба. Чуб. VII. 380. Повна хата (відьом) назбіралась. Вийняли вони із печі черепок чогось та й стали мазать ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдурь. Грин. I. 60. Темним стовбом дим пішов з його бовдура. 2) Густой клубъ дыма, густая туча. Фр. Пр. 63. 3) Шесть, жердь у рыболововъ. 4) Болванъ, чурбанъ, неотеса. Фр. Пр. 63. Стирчить мов бовдур. Стоитъ, какъ болванъ. Ум. бовдурець, бовдурчик.
Же́рва, -ви, м. Злая собака. Шух. І. 107.
Крюкати, -каю, -єш, гл. 1) Каркать (о воронахъ); курлыкать (о журавляхъ). Угорі десь крюкають журавлі. Мнж. 114. 2) Квакать (о лягушкахъ). Не крюкайте, рябі жаби, в густім очереті. Мил. 66.
Підкозобель, -бля, м. зоол. Cobitis taenia. Вх. Уг. 259.
Полуботок, -тка, м. Полусапожекъ, ботинокъ.
Промугикати, -каю, -єш, гл. Пропѣть подъ носъ, промурлыкать.
Просеред, -ду, м. «Песчаная коса у берега и среди Днѣпра». Вас. 206.
Стріха, -хи, ж. 1) Край соломенной крыши, выступающій за стѣну. І горобець свою стріху має. Ном. Да вже весна красна із стріх вода капле. Мет. 301. 2) Соломенная крыша. Kolb. І. 56. Ум. стрімка.
Чтері числ. = чотирі. Маю я чтері волошки. Грин. III. 285.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКРИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.