Гузи́рь, -ря́, м. 1) Комель дерева (гузєр, гузір). Комель, нижняя толстая часть снопа. Гузирем подавай снопи. 2) Мѣсто, гдѣ мѣшокъ связанъ, завязанъ. Уголъ мѣшка или косого мѣшечка. 3) Мѣшокъ въ бреднѣ. Ум. Гузире́ць. А він торбинку за гузирець та й висипав груші.
Гуса́рка, -ки, ж. 1) Жена гусара. 2) Родъ теплой женской кофты.
Другоря́дний, -а, -е. Второстепенный.
Кертовиння, -ня, с. соб. Холмики, поднятые кротомъ.
Незграба, -би, об. Неловкій, неуклюжій человѣкъ.
Обидниця, -ці, ж. Обидчица.
Огуда, -ди, ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні.
Острів, -рова, м.
1) Островъ. Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться.
2) = острева. Ум. острівець.
Сверблячка, -ки, ж. Зудъ.
Хропнути 2, -ну, -неш, гл. Захрапѣть разъ. (Кінь) здорово хропне.