Витрухати 2, -хаю, -єш = витрусити
Відтовкувати, -кую, -єш, сов. в. відтовки, -вчу, -чеш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толченіемъ. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята.
Дзвіни́чний, -а, -е. Относящійся къ колокольнѣ. Дзвіничний хрест.
Дозі́рній, -я, -є. Бывающій до зари, ранній. Я вмивала своє личко раннєю дозірньою росою.
Кінчатися, -ча́юся, -єшся, с. в. кінчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл.
1) Оканчиваться, окончиться, приходить, придти къ концу. От уже і третій день кінчався, піп і сам не знає, що робить. Кінчивсь рік. Вони знали одно: чим суд кінчився і по тому судили. Служба божа кінчалась.
2) Умирать, умереть.
Нало́їти, -ло́ю, -їш, гл. Намазать бараньимъ жиромъ.
Плаття, -тя, с. Бѣлье. Чи я в тебе, моя мати, усе плаття поносила? Літечком жита не жала, а зімою плаття не прала. 2) Одежда, платье. Дороге плаття надіває, чоботи обуває.
Ротеня, -няти, с. Ротикъ.
Хованка, -ки, ж.
1) Спрятъ. У мене добра хованка єсть, — заховаю, то ніхто не знайде.
Цюць! меж. Такимъ крикомъ гонятъ свиней.
