Вибавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Він вибавляв кукіль з жита. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить.
Відвідач, -ча, м. Посѣтитель. Не так вже по багато набігає одвідачів.
Волонцюгувати, -гую, -єш, гл. = волочитися 1. Всяку погану нечисть, що по світу волонцюгує.
Іван-зілля, -ля, с. раст. a) Hysopus offic. б) — пільське. Echium vulgare.
Куделитися, -люся, -лишся, гл. Ерошиться. Так працює, аж голова йому куделиться.
Повиписувати, -сую, -єш, гл. Выписать (во множ.).
Прицабанити, -ню, -ниш, гл. = прицупити.
Прополоти Cм. прополювати.
Спільний, -а, -е. Общій, совмѣстный. Не спільний хліб. Розмова стала спільною.
Тринити, -ню, -ниш, гл.
1) Превращать въ труху.
2) Сильно ѣсть.
