Видати 2, -даю, -єш, гл. Видѣть. А ні слихом слихати, а ні видом видати. Хто в світі не бував, той і дива не видав. Перва сотня виступає, вдова сина не видає. хто видав так говорити? Развѣ такъ можно говорить? ви́дано. Чи то видано, щоб живе мнясо само в рот ускочило? Видано-невидано, якого накидано.
Недосвідомий, -а, -е. Неузнанный по опыту, неузнанный въ точности. Усе недодумане і недосвідоме з неї (Шевченкової пісні) посчезло; зосталось тілько саме сяєво.
Охати, -хаю, -єш, гл. Охать, стонать. Чує, щось оха.
Пенний, -а, -е. Задолженный, имѣющій долги. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити.
Повідати, -да́ю, -єш, сов. в. повісти, -вім, -віси, гл. Говорить, разсказывать, разсказать. Ой карабин на стілочку, карабин на клинку, повідає губернатор: шкода тебе, синку. Як же, каже, Алкане башо, твій сон одгадати, що ти не можеш нам повідати. Черчук просить, щоби сісти, бо він має щось повісти. Повідж мені правдочку. Ой летіли дикі гуси... правди мені не повіли. Повідати сама до себе.
Покректати, -кчу́, -чеш, гл. Покряхтѣть. Випив, покректав, утерся.
Поставляти, -ляю, -єш, гл. = поставити (во множ.). Баби поставляли все. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару, та поставляй, мати, хрести золотії. Поруйнував хати та й не поставляв.
Примулина, -ни, ж. Нанесенный водою илъ.
Притирюватися, -рююся, -єшся, сов. в. прити́ритися, -рюся, -ришся, гл. Притаскиваться, притащиться, прійти. Чого примирився? Хто тебе кликав сюди?
Смоловий, -а, -е. Сосновый. У тебе хата дубовая, у мене смоловая.
