Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію.
Доконе́чний, -а, -е. Обязательный, непремѣнный.
Закавча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Запищать.
Залоскота́ти, -чу́, -чеш, гл. Защекотать. Може вийшла русалонька матері шукати, а може жде козаченька, щоб залоскотати. Панночка загадочок не вгадала, русалочка панночку залоскотала.
За́мі́шка, -ки, ж. 1) Замѣшательство, путаница, неурядица. Замішка зробилась. Багато буде замішки. 2) Помѣха. Пішки — нема замішки. 8) Родъ мучнаго кушанья. Замішка житна на молоці.
Киринний, -а, -е. Грязный, испачканный.
Полиночок, -чку, м. Ум. отъ полин.
Провіщо нар. Зачѣмъ, для чего. Навіщо й провіщо своє віддати?
Туркот, туркут, -та, м.
1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий.
2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ.
Утьоком нар. = навтек.
