Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Гніздище, -ща, с. ув. отъ гніздо.
Гребелю́к, -ка, м. пт. = Берегуля.
Дри́сля, -лі, ж. 1) Поносъ. 2) раст. см. пшінька.
Заня́вкати, -каю, -єш и занявча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Замяукать.
За́плід, -лоду, м. 1) Оплодотвореніе. 2) Расплодъ. Купила курочку на заплід.
Клотити, клочу, -тиш, гл. = колотити і.
Письмечко, -ка, с. Ум. отъ письмо. А тут і письмечко... не відгадаю від кого.
Підорати, -рю́, -реш, гл.
1) Вспахать немного.
2) Подрѣзать плугомъ.
Часок, -ску, м. Ум. отъ час.
