Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Грімота́ти, -чу́, -чеш, гл. и грімоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Грохотать, гремѣть. Коли це стукотить-грімотить, кобиляча голова біжить. Тоді мене, моя мила, ждати-піджидати, як стане по небу грім грімотати:
Омиляти, -ля́ю, -єш, сов. омили́ти, -лю́, -лиш, гл. Вводить, ввести въ заблужденіе, обмануть. Чого плачеш, моя мила? Мене доля омилила.
Па́ленка, -ки, ж. Водка. Жеби м'я не біяв, паленку не піяв. Ум. паленочка.
Підбородок, -дка, м.
1) = підборіддя.
2) им. Серьги. Серьги подъ клювомъ у пѣтуха. Ум. підбородочок.
Під'язувати, -зую, -єш, сов. в. під'язати, -жу, -жеш, гл. = підв'язувати, підв'язати.
Попожуритися, -рю́ся, -ришся, гл. Попечалиться много. Що вона попожурилась.
Привітатися, -та́юся, -єшся, гл. Поздороваться. Зліз з коника, привітався: «День добрий, серденько!» Іди, доню, найди її, найди, привітайся.
Тигр, -ра, м. Тигръ, Felis tigris.
Фарбаниця, -ці, ж. Женское платье изъ окрашенной матеріи. Згоріла ей фарбаниця, не зістало, лем дві поли.
