Брехака, -ки, об.
1) = брехун, брехуха.
2) Эпитетъ собаки. Собака злющий на ланцюзі, брехака невгавущий. Ум. брехачка.
Дооко́ла нар. Вокругъ. У сине море сонце ясне тоне і своє світло, ніби кров червоне, по всій країні доокола сіє.
Зача́ло, -ла, с. Начало. Треба усе з зачала і доладу вам росказати.
Іги меж. — на кого. Тьфу (на кого). Іги на тя! стара каже.
Мід, ме́ду, м. = мед. На язиці мід, а під язиком лід. Та й ми в батька були, мед, горівочку пили.
Нагави́ці ж. мн. = ногавиці. Не видав Гриць нагавиць: то ся вбірає, то розбірає.
Односердя, -дя, с. Единодушіе, согласіе.
Ощіп, още́пу, м. = ощепини.
Попращати, -ща́ю, -єш, гл. — кого. Проститься съ кѣмъ. Cм. попрощати. Навіки 'смо попращали свої любі гори.
Шиндокора, -ри, ж. Мошна, калита. А на йому шуба-люба, а у тій шубі шиндокора, а в шиндокорі три шеляжечки.
