Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

принука

Принука, -ки, ж. 1) Принужденіе. Як не даси з прозьби, то даси з принуки. Ном. № 1059. 2) Усиленная упрашиванія и понужденія при угощеніи гостей, считающіяся у крестьянъ обязательнымъ актомъ угощенія, а отсутствіе ихъ скупостью и невѣжливостью. Було що їсти й пити, тільки принуки не було. Ном. № 11889.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИНУКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИНУКА"
Басарабія, -бії, ж. 1) Бессарабія. Три нарубки пішли на Басарабію зароблять. Рудч. Ск. І. 198. 2) іти на бесарабію, кромѣ прямого значенія: быть бродягой, находиться въ бѣгахъ. Шейк.
Виректи, -ся. Cм. вирікати, -ся.
Дя́дьо, -дя, м. 1) Дядя (дѣтск.). О. 1862. IX. 119. 2) Отецъ. Желех.
Киселик, -ку, м. Ум. отъ кисіль.
Назі́мий, -а, -е. Озимый. Ми віночки плетемо не з золота, — з яриці, з назімої пшениці. Чуб. III. 233.
Плювачка, -ки, об. 1) Ум. отъ плювака. 2) Плевальница. Желех.
Покалічити, -чу, -чиш, гл. Искалѣчить (многихъ). К. ЧР. 358. А він в кущах ноги покалічив. Рудч. Ск. II. 160.
Поколотися, -лю́ся, -лешся, гл. Исколоться, уколоться.
Протіс, -теса, м. Половина дерева, разрѣзаннаго надвое по длинѣ. Шух. І. 88.
Свитка, -ки, ж. Ум. отъ свита.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИНУКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.